Нашої підтримки потребує молодий хлопець, стрілок 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї бригади, Буланий Олександр Павлович, 1988 р.н. Саша отримав важке поранення в червні 2015 року, пише волонтерка Вікторія Гречина.
За своїм станом здоров'я він повинен був перебувати вдома в смт. Томаківка Дніпропетровської області, але бажання захистити свою країну переважило.
Один з найважчий поранених під час перемир'я боєць в Україні. Так 26-річного Єгора Замету називають медики київського шпиталю. Два місяці в реанімації і поки без покращення. Боротьба за життя бійця триває, інформує 2+2.
Два місяці щодня мама 26-річного бійця заглядає в реанімацію. Єгор наймолодший із трьох синів. Одного мати уже втратила. Щодня ось уже два місяці її Єгору медики рятують життя.
Нашої підтримки потребує молодий хлопець, стрілок 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї бригади, Буланий Олександр Павлович, 1988 р.н. Саша отримав важке поранення в червні 2015 року, пише волонтерка Вікторія Гречина.
За своїм станом здоров'я він повинен був перебувати вдома в смт. Томаківка Дніпропетровської області, але бажання захистити свою країну переважило.
Він знадодиться у тяжкому стані у лікарні ім. І.Мечникова. Потрібні кошти для операції та довготривалої реабілітації.
Старший солдат Іщенко Д.С, перебуваючи у сладі групи військовослужбовців, брав активну участь у наданні вогневого прикриття, для відходу розвідників розвідувальної групи 53 омбр, яка працювала в районі смт. Новгородське Донецької області, в районі позиції взводного опорного пункту "Мазепа".
Гальцов Артур боєць "Правого сектора" з Дніпропетровська. У свої 24 роки він дізнався і побачив дуже багато.
"У селі Водяне, під Донецьком, хлопець збирав по частинах своїх друзів, які підірвалися на міні. Отримавши відпустку, він поїхав на лікування в рідне місто, зі скаргами на шлунок, хотів їхати в Київ, проходити снайперську підготовку. У лікарні до нього підійшли медсестра з санітаркою і попросили допомогти доставити трупи померлих пацієнтів в морг. Артур допоміг.
Хорошун Павел - 31-летний житель Днепродзержинска. Учился на столяра, в 2001 году служил в армии. В июле пошел добровольцем в зону АТО водителем-механиком БМП. 13 сентября их 93 механизированная бригада охраняла шестой блокпост в районе поселка Нижняя Крынка.
На место дислокации приехал капитан и сообщил о том, что третий блокпост нуждается в подкреплении.
Андрію 26 років. Мобілізований 31 липня. Не сховався, пішов на війну. 17 танкова бригада.
Під м. Попасна, вночі, коли Андрій спав у спальнику, в нього влучила граната, у ногу. Далі 16 діб у Харківському госпіталі. Чотири дні назад перевели у Київ. Сьогодні ногу відняли. Вище коліна.
Тримається, усміхається, мама і тато посміхаються на його жарти крізь сльози.
Народився 11 квітня 1986 в с. Данилівка Покровського р-ну, Дніпропетровської області.
Після 9 класу поступив в Покровське ВТУ №75 і вивчився на кухаря. В 19 років був призваний в ЗСУ м. Київ. Трохи пізніше працював поварем в льотній частині в Миколаєві, а після демобілізації допомагав по господарству.
В квітні мобілізували до армії, після чого дали відпуск на три дні і знову відправили в АТО, в Дебальцево.
Бойцам батальона «Кривбасс» пришлось оказаться одним из первых принявших на себя удар российских войск, которые 24 августа на День Независимости Украины начали полноценное и неприкрытое вторжение в нашу страну.
