Бойко Віктор
Він відстоював цілісність України, потрапив у засідку і був важко поранений: у схватці з сепаратистами в бойову машину, з борту якої вів вогонь бердичівський артилерист старший солдат Віктор Бойко, потрапив ворожий снаряд. Частина осколків пошкодила плече й передпліччя правої руки, ліву руку боєць втратив назавжди – осколок відірвав її трохи вище ліктя.
Через годину після важкого поранення бойовим товаришам вдалося евакуювати Віктора з поля бою та відправити до медиків. Нині чоловік проходить лікування у київському військовому шпиталі.
На адресу телекомпанії «ВІК» надійшло звернення командира з’єднання, в якому служив Віктор Бойко. У ньому військовий розповідає історію поранення солдата та просить про допомогу. Віктор Бойко – справжній захисник своєї Вітчизни, навіть втративши руку, він повів себе, як герой, говорить його командир, і нині цей чоловік потребує невідкладної допомоги.
Командир з’єднання: «Он дал урок мужества всем: ни разу не попросил о помощи, ни разу не застонал, не заплакал, а наоборот – успокаивал, говорил, что выдержит и предлагал свою помощь. Ребята с «Донбасса» и я подтвердим: отсутствие паники и мужество в его глазах дали нам силы провести бой достойно. Хотелось бы обратить ко всем, кто в состоянии помочь: нужны и психологическая, и финансовая помощь. Виктору необходим функциональный протез. Парень он хороший, целеустремленный и настойчивый. От себя лично прошу: помогите Виктору. Он мужественно защищал государство, несмотря на риск потерять жизнь.»
Пряма мова важкопораненого бійця:
«…з середини березня ми перебували в різних місцях дислокації під Кримом. А з першого липня ми вже були в списках АТО – виконували завдання. Спочатку допомагали звільнятиСлов’янськ, Краматорськ, Сіверськ і т.д. По ходу визволення нашими військами міст ми постійно змінювали місце дислокації…
…17 липня я отримав поранення поблизу н.п. Попасная Луганської області під час штурму блок-поста. Ми натрапили на блок-пост, але там нікого не було. Коли ми підійшли ближче та зайшли на нього, по нас відкрили вогонь. Тобто була засідка: терористи вийшли з блок-поста, поховалися по кущах, між деревами. Я не помітив їхньої кількості, але вогонь по нас вели з усіх сторін: стріляли з автоматичноїзброї, з крупнокаліберної (кулемети, гранатомети), тобто арсенал в них був великий…
…в момент, коли я був поранений, я знаходився в машині разом з екіпажем, в якому нас було четверо хлопців. Я стояв в люку, самим люком прикривався від обстрілу і допомагав вести вогонь. Я відчув, що по очах пішов вогняний спалах. Зразу очі я не відкривав – боявся, що сильно їх обпалив чи осколок потрапив. Але потім від розриву снаряду мене розвернуло в протилежну сторону.
…в той час, поки ми відстрілювалися, я не відчував, що трапилося з лівою рукою. Аж згодом я спочатку побачив, що права рука пошматована, з неї кров стікає. Потім вирішив подивитися і на ліву руку. Побачив, що там вже все ─ на маленьких тканинах трималася рука, кістки зразу були перебиті, тобто я тоді ще зрозумів, що ліву руку доведеться ампутувати. Я не втрачав свідомості під час обстрілу та по його закінченні. Я лежав зверху на башті по половині ─ тобто ноги були в машині, а верхняя частина тіла зверху.
…ще трошки довелося потерпіти, десь півгодини ми чекали, щоб відійти назад у безпечне місце і забрати поранених. Вже десь по обіді нас евакуювали з поля бою, відвезли швидко в лікарню в Артемівськ. В Артемівську мені зразу ампутували ліву руку, долили крові, бо була нестача, привели до нормального стану, щоб не було загрози життю, доправили до Харкова і через 5 днів сюди в Київ…»
Рахунок у Приватбанку 4405 8823 0416 1445 Бойко Людмила Григорівна (мама).
Відео - Надзвиайні новини
