Александр Даценко
ОНОВЛЕННЯ: Боєць Сумського артполку Олександр ДАЦЕНКО після шести операцій повертається до життя
Старший сержант 27-го артиллерийского полка Александр Даценко был тяжело ранен 22 августа при выполнении боевого задания в зоне АТО.
Сейчас боец находится в реанимационном отделении Львовского военного госпиталя. Его состояние врачи оценивают как тяжелое, но стабильное. У него раздроблена печень, травмировано бедро, осколочное ранение в области таза, челюстно-лицевая травма, травма кисти руки и множественные осколочные ранения. Все желающие поддержать раненого бойца, могут перечислить деньги на карточку Приватбанка на имя жены Александра Юлии Даценко: 4149497806327203
Його поранили 22 серпня під Іловайськом. Як все трапилось, двадцятип’ятирічний Сашко ледь пам’ятає. Їхали з боєприпасами. У колоні. Почався обстріл. Ще встиг побачити, як перша машина різко смикнулась і стала. Вибухи коло борту. Важезні снаряди, якими була завантажена машина, посипались, мов олівці із коробки. Врятуватись не встиг. Від пекельного болю провалився у
морок. Що було далі пам’ятає уривками...
Розтрощені й вивернуті права нога і таз, розірвана печінка, відірвані пальці на руці, розсічене обличчя. Побратими, що рятували, запевняли: якби не бронежилет, який був на Сашкові, хлопець чи й вижив би. А так, молитвами янголів-охоронців…
У критичному стані ст. сержанта, що у Сумському ракетному артполку відповідав за розрахунки стрільб, доправили до Маріуполя. За годину, «вертушкою», до Дніпра, а за добу - до військового шпиталю у Львові. Від того часу мужній артилерист переніс 7 операцій! П’ять з них – на печінці, котру збирали «у сіточку» та «фарширували» дренажними трубками. «Спасибі австрійським хірургам, - почули кореспонденти «r» від батька, Івана Миколайовича ДАЦЕНКА. – Дуже вдало зробили операцію! (У наших все не виходило). Саша хоч трошки став їсти, а то дуже охляв». Три місяці хлопець лежав нерухомо: замурований у гіпс, на витяжці, зі спицями, що рівняли кістки. Кожен порух віддавав пекельним болем у защемлених нервах. І тільки 6-го грудня, після останньої операції, коли склали до купи розтрощені кістки тазу, вживили імпланти, зміг трохи посидіти на ліжку.
«За весь цей час, що Саша у госпіталі, із Сумського артполку, де син 7 років служив на контракті, жодна людина не прийшла, не подзвонила, не поцікавилась: а чи живий ваш син?! Невже так можна?» – З гіркотою в голосі коментує ситуацію Іван Миколайович. І тут же додає: «Якби не прості люди, то страшно й подумати, щоб було із сином… У нас із дружиною зарплати маленькі, працюємо операторами котелень. Тим часом, таке лікування коштує дорого. Спасибі волонтерам львівським і нашим, сумськім, за поміч та зібрані гроші! Спасибі дітям із шкіл №№ 1 та 27!
Спасибі знайомим і незнайомим людям, сусідам із військового містечка, де ми живемо. Знаєте, аж сльози беруть: бабусі з пенсій копієчки несуть, перепитують про Сашине самопочуття, складають молитви за нього. Ми з дружиною дякуємо усім-усім людям, що підтримували, вселяли надію»...
Увесь час за важкопораненим чоловіком доглядає дружина Юля ДАЦЕНКО, у жовтні якраз був річний ювілей їх весіллю. «Сьогодні уперше виїхали із Сашею на прогулянку. Звісно, на візку. Але для нас – це подія! – Ділиться телефоном своїми родинними успіхами мужня Юля. – Попереду в нас тривала реабілітація. За ці три місяці, що Саша лежав непорушно, відбулась атрофія м’язів.
Тепер – через біль – треба все поновлювати. Але ми зможемо! Після всього, що пережили… Лікарі, крім спеціальної фізкультури, радять заняття в басейні. Але це вже згодом, як нарешті повернемось до Сум».
9-го грудня Олександр Даценко святкує День народження. Рідні, аби зробити хлопцеві приємний сюрприз, вирушили на гостини до Львова.
Для довідок – 095 356 93 99 волонтер ГФ «Суми» Тетяна.
