Володимир Грищенко

Область: 
Миколаївська

22-річний солдат-контрактник Володимир Грищенко з 79-ій аеромобільної бригади (Миколаїв) 11 липня потрапив під обстріл під Зеленопіллі. Дивом уникнув спочатку смерті, а потім ампутації ноги.

Те, що я залишився в живих – більше, ніж чудо. В півтора метрах від мене розірвалася ракета, випущена “Градом”. І хоча осколок зачепив ногу, на якій тепер 25-сантиметрові шви і відкритий перелом стегнової кістки, я все-таки щасливо відбувся. Ногу могли ампутувати: надто обширне ураження, багато омертвілої тканини. Спасибі лікарям за те, що все-таки її зберегли. Одне прикро: невідомо відновиться нога повністю, і чи зможу я коли-небудь служити у спецназі.

З дитинства мріяв піти в армію і служити як мінімум в ВДВ, морській піхоті, десантно-штурмових батальйонів у розвідці або диверсійною роботою займатися. Тому навіть без “відстрочки відразу пішов на контракт, хоча ні від кого, що відслужили друзів позитивних відгуків про армію не чув. Після АТО хотів піти на громадянку, відновити форму і піти служити в спецназ, а тепер навіть не знаю, що буде.

Ми опинилися зручною мішенню. Все сталося 11 липня під Зеленопіллям. Не знаю, хто віддав наказ спочатку вибудувати техніку маленьким кубиком, а потім йти відпочивати. Я ліг спати під БТР, прокинувся приблизно через півгодини, коли по нам вже вели вогонь з установки “Град”. Один з перших потрапив чітко в танк, що стояв біля мого броньовика. Він загорівся. Я заліз під машину глибше, але до того часу мене вже зачепило осколком. Коли обстріл припинився, хлопці витягли мене і перев’язали. Вкололи знеболююче, повантажили в БТР. Їдучи, я чув, як свистіли міни, це означає, що майже відразу після першого обстрілу нашої позиції відкрили вогонь з мінометів, на щастя, мене там вже не було.

Я відчував, як під мене щось затікає, і розумів, що лежу в калюжі власної крові. Страшенно хотілося спати. По-перше, до цього ми ніч провели в дорозі, по-друге, мені вкололи наркотик, що викликає сонливість.

Медик побачив, що у мене очі закриваються, підійшов і сказав: “Тільки не думай заснути! Вже не прокинешся!”. Велика втрата крові плюс сильний больовий шок – стан, в якому спати дуже важко, але необхідно. З людиною у больовому шоці треба весь час говорити, якщо вона засне або замовкне, шок буде накопичуватися.

Домашні вважали мене загиблим. Брат прочитав у новинах, що 79-ї бригади більше немає, мовляв, її повністю розбили. Сам я дізнався про це тільки після першої операції, яку робили в Дніпропетровську – в обласній лікарні імені Мечникова. Туди з польового госпіталю доставили на “вертушці”, яку, як мені потім сказали, теж обстрілювали.

Як тільки відійшов від наркозу, став дізнаватися, чи зв’язувався хтось з моїми батьками. Хтось відповів, що їм зателефонували з мого телефону. Це звучало неправдоподібно. Коли я поставив на свій апарат досить складний пароль, який навряд чи могли так просто зламати. Насправді сталася помилка. Хтось переплутав прізвища і подзвонив батькам іншого хлопця. Ті тільки даремно розхвилювалися, адже він насправді був неушкодженим і все ще в строю. У підсумку я повідомив своїм сам, обрадував, що живий.

У госпіталі зійшов би з глузду, якби не наречена – Іра. Доглядає за мною, і з нею все переноситься легше. Нога болить постійно, а колоти весь час знеболювальне не можна. Доводиться терпіти. Намагаюся як – небудь відволіктися, не завжди виходить, а Іра мені, наприклад, масажує спину, і тоді я ноги майже не відчуваю.

5168 7572 6913 0227
Новицька Ірина (наречена)
063 701 39 85
Приватбанк

Social Share