Сергій Улітєнков

Створено: 11.07.2015
Область: 
Житомирська

Старшина Сергій Улітєнков – боєць 30 бригади, родом з Рівненщини! Він військовий за покликанням, понад 12 років служив у Новограді-Волинському.

З початком військових дій на Сході Сергій став на захист кордонів рідної країни. Аби боротися за мир і щасливе майбутнє кожного з нас! Проте своїм рідним чоловік не зізнавався  у тому, що воює саме у зоні АТО. Дружина почала здогадуватись про це, коли телефонні дзвінки від Сергія стали не такими частими. Це викликало перші побоювання і певну тривогу..

В січні 2015 після підриву БМП отримав контузію, але залишати поле бою відмовився. Наприкінці січня – на початку лютого керував діями підрозділу на взводному опорному пункті «Балу», де з бійцями 128 бригади тривалий час стримували навіть танкові атаки противника. Там же вивів з ладу ворожий Т-72, поціливши в нього двічі з РПГ.

До червня місяця під постійними мінометними та артилерійськими обстрілами разом з іншими хлопцями стримував противника на околицях смт Луганське.

6 червня відбувся черговий наступ противника і через особливості розташування опорного пункту противнику вдалось підійти на відстань 100-150 м. Під час відбиття цієї атаки противник почав обстрілювати наші позиції з мінометів. В той день було багато поранених та були загиблі. Сергій теж отримав важке поранення голови. Потім боротьба лікарів за його життя, тривале лікування, реабілітація. Лікарі кажуть, що якби не каска то він не вижив би.

Оновлена інформація: 
13.02.2018
Після лікування пройшов курс реабілітації в Грузії і повернувся на службу в свою 30 бригаду. На одне око Сергій бачить на 17 %, і відсутній фрагмент черепа. У лютому 2016 року в Полтаві йому вручили нагороду Народний Герой України. «Це не лише моя нагорода, – розповідає Сергій – таку нагороду не менше ніж я заслуговують і мої бойові товариші – Шевчук Олександр, мій механік-водій, який за будь-яких обставин, а їх було дуже багато, був готовий їхати – в атаку, значить в атаку, відступати – значить відступати; Блохін Дмитро, який повністю віддавався в боях, неодноразово надавав медичну допомогу своїм пораненим товаришам, і вправно володів гарматою бойової машини, знищуючи неодноразову ворога, Діму, доречі, теж було важко поранено під час бою там де й мене; Кулініч Андрій – кулеметник, справді сміливий, справжній боєць, який під час відбиття нападу противника загинув в бою на опорному пункті «Балу». І таких хлопців у нашому батальйоні багато. Старшина Радіо Руслан, який після двох поранень продовжує виконувати бойову задачу на самій передній лінії, завдяки швидкому прийняттю рішень якого неодноразово залежало життя та здоров’я його підлеглих та виконувались самі складні завдання. Це по-справжньому героїчні та хоробрі українські воїни, але жоден з них не отримав заслуженої ними в боях нагороди, навіть посмертно!» – сказав Сергій.

Social Share